Опишіть дію на організм симпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Симпатичний відділ вегетативної нервової системи активується в ситуаціях стресу або підвищеної фізичної активності. Під впливом симпатичної активації відбувається швидкий мобілізаційний відгук організму на небезпеку або виклик.

Основні ефекти симпатичної активації на організм:

   Підвищення частоти серцевих скорочень та збільшення кровообігу: симпатична активація збільшує викид крові з серця, підвищує кровотік до м'язів та інших органів, що необхідно для реакції на стресові ситуації.

   Збільшення артеріального тиску: симпатичний відділ активує судинний тонус та збільшує систолічний артеріальний тиск.

   Підвищення глюкози в крові: симпатична активація сприяє вивільненню глюкози з печінки та збільшує її концентрацію в крові, що забезпечує додаткову енергію для м'язів.

   Розширення зіниць: симпатичний відділ збільшує діаметр зіниць, що полегшує візуальну орієнтацію в умовах недостатнього освітлення.

   Зниження активності травної системи: симпатичний відділ знижує перистальтику кишківника та виділення шлункового соку, що зменшує поживну доступність їжі та забезпечує перенаправлення кровотоку до інших органів.    більшення потовиділення: симпатичний відділ стимулює потові залози, що забезпечує зниження температури тіла та зменшення ризику перегріву.

   Збільшення дихання: симпатична активація збільшує частоту та глибину дихання, що забезпечує додатковий доступ кисню до м'язів та інших органів.

   Збільшення психічної активності: симпатичний відділ підвищує концентрацію нейротрансмітерів, таких як норадреналін, що сприяє збільшенню уваги та підвищенню психічної активності.

   Зменшення більового порогу: симпатична активація знижує поріг болю, що забезпечує швидшу реакцію на можливу травму.

   Збудження симпатичних нервів органів: симпатичний відділ стимулює секрецію адреналіну та норадреналіну з наднирників, що забезпечує підвищену активність симпатичних нервів органів.

Узагалі, симпатичний відділ вегетативної нервової системи має важливе значення для мобілізації організму на стресову ситуацію та підвищення фізичної активності. Однак, постійна активація симпатичного відділу може мати шкідливий вплив на здоров'я, тому важливо зберігати рівновагу між симпатичним та парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи.

дело всё в том, что веретено деления образуется при таких способах деления как митоз и мейоз, а цианобактерии размножаются простым бинарным делением, это говорит о том, что веретена деления там просто не образуется и колхицину действовать просто-напросто не на что)

органоиды движения. многие клетки способны к движению, причем механизмы двигательных реакций могут быть различными. выделяют амебоидное (амебы, лейкоциты), ресничное (инфузория-туфелька, клетки мерцательного эпителия дыхательных путей), жгутиковое (сперматозоиды, эвглена зеленая) и мышечное виды движения.жгутик всех эукариотических клеток имеет длину около 100 мкм. на поперечном срезе можно увидеть, что по периферии жгутика расположены 9 пар микротрубочек, а в центре — 2 пары микротрубочек.все пары микротрубочек связаны между собой. белок, осуществляющий это связывание, меняет свою конформацию за счет энергии, выделяющейся при гидролизе атф, это приводит к тому, что пары микротрубочек начинают двигаться друг относительно друга, жгутик изгибается и клетка начинает движение. таков же механизм движения ресничек, длина которых составляет всего 10—15 мкм. обычно у одной клетки бывает только один жгутик, а ресничек может быть много, и все их движения скоординированы, чем и обеспечивается движение клетки. например, на поверхности одноклеточной инфузории-туфельки насчитывается до 15 ресничек, с которых она может передвигаться со скоростью 3 мм/с. на каждой клетке ресничного эпителия, выстилающего верхние дыхательные пути, насчитывается до 250 ресничек.                                                                                                                 наличие в митохондриях кольцевой днк, их способность к делению, а также от сутствие митохондрий в клетках прокариот позволили выдвинуть гипотезу о том, что предки митохондрий были свободноживущими прокариотами, ставшими затем паразитами (или жертвами) эукариотических клеток. со временем они превратились в симбионтов всех клеток эукариот, обеспечивая их энергией. у млекопитающих митохондрии наследуются только по линии матери, так как все митохондрии будущего организма содержатся в яйцеклетке, а при оплодотворении из сперматозоида в цитоплазму яйцеклетки проникает только ядро. поэтому, анализируя митохондриальную днк, можно проследить родственные связи по линии матери.у одной из самых древних групп растений — водорослей в каждой клетке обычно находится всего по одному большому органоиду — хроматофору. у хламидомонады хроматофор чашевидный, у спирогиры — спиральный.kлетки, имеющие жгутики, могут двигаться либо жгутиком вперед, либо жгутиком назад. например, у эвглены зеленой жгутик расположен на переднем конце клетки.